Цікаві факти з географії
Найвіддаленіший від суходолу острів
Трістан да Кунья – острів, розташований в південній частині Атлантичного океану, є самим віддаленим на Землі жилим місцем. Від африканських берегів його відділяє близько 2800 кілометрів від узбережжя Південної Америки – 3360, а острів Святої Олени, де знаходиться найближчий населений пункт, що знаходиться «всього» у 2160 кілометрів. Трістан да Кунья отримав свою назву на честь португальського мореплавця, якого вважають відкривачем острова. Він займає площу суші менше 100 квадратних кілометрів. Трістан да Кунья – острів вулканічного походження. Причому, розташований тут, вулкан Королеви Марії є чинним і займає значну частину острова. Тому, люди живуть на невеликій території в північно-західній частині. Заселення острова почалося ще на початку 19 століття. Група американських «романтиків» спробувала заснувати тут свою комуну. Але незабаром острів потрапив під владу Великобританії. У 1817 році англійці побудували тут форт Малкольм, де розташувалося військовий підрозділ. В даний час на острові постійно проживають близько 300 осіб. Населення тут багатонаціональна – нащадки американських, англійських, голландських і італійських переселенців. Представники американської сім'ї Гласс, наприклад, живуть тут ще з 1816 року. В даний час Трістан да Кунья управляється головою острова і радою з 10 осіб. Їх склад затверджується губернатором острова Святої Олени. В раду входять члени найдавніших сімей острова. У двадцятому столітті остров'янам двічі доводилося залишати свою батьківщину. Причиною були виверження вулкана Королеви Марії, які відбувалися в 1906 і 1961 рр .. Жителі евакуйовані зі своїх обжитих місць на кілька років, але потім незмінно поверталися. Основою економіки острова є рибальство. Крім того, місцеве населення займається землеробством і скотарством. Незважаючи на те, що острів віддалений від цивілізації на тисячі кілометрів, тут є все необхідне для життя: школа, лікарня, церква, радіостанція. Містечко з незвичайною назвою – Единбург Семи Морів, є столицею Трістан да Кунья. Це єдиний населений пункт на острові і розташований він у мальовничому місці біля схилу вулкана. На острові немає свого аеропорту, тому морські судна є єдиним транспортним засобом, що зв'язує цей екзотичний острівець із зовнішнім світом.
Джерело: http://i-fakt.ru
Найспекотніше місце планети
Люди давно замислювалися, яке місце нашої планети є найгарячішим і яка там температура.
Раніше з'ясувати це було неможливо, тому що людині в таких місцях знаходитись було неможливою, а метеостанції та інше обладнання там просто не працює.
Знайти найгарячіше місце на планеті вдалося за допомогою інфрачервоних фотографій, зроблених зі супутника за останні 10 років. Вчені дослідили ці знімки і з'ясували, що найспекотніше місце на Землі – пустеля Лут в Ірані.
Точну температури в пустелі Лут встановити досить важко, але її вдалося зареєструвати в 2005 році - +70,7° С.
Підземна ріка Пуерто-Принсеса (Філіппіни).
Найдовша у світі підземна ріка Пуерто-Принсеса (8,2 км) протікає у печері і впадає у Південнокорейське море. Мандруючи річкою на човні, можна помилуватися карстовими печерами і гротами, прикрашеними сталактитами та сталагмітами дивовижної краси.
Поблизу міста Пуерто-Принсеса в зоні розвитку карсту створений Національний парк. Тут росте понад 800 видів рослин, які належать до 300 родів і 100 сімейств; мешкають 165 видів птахів, з них 15 ендеміків (синьоголовий папуга (Tanygnathus lucionensis), білогрудий морський орел (Halitutus leucogates)); 30 видів ссавців, серед них єдиний представник приматів – довгохвоста макака (Macaca fascicularis); бородата свиня (Sus barbatus), палаванський бінтуронг (Arctictis binturong); 19 видів рептилій, з них 8 видів – ендеміки; 10 видів земноводних: філіппінська лісна жаба (Rana acanthi), філіппінська барбурула (Barbourula busuangensis). Серед представників підводного світу тут чудово почувають себе дюгонь (Dugong dugon) і морська зелена черепаха Хоксбилла (Chelonia mydas). Дюгонь занесений до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи зі статусом „вразливий вид”.
Джерело: "Колосок", №4, 2013
